П’ятниця «на розкачку», неділя – «на десерт». Мабуть, такий розрахунок мали організатори кавового фесту, розтягнувши кавове задоволення на три дні. У післяобідню пору п’ятниці кавові фанати вже мали змогу не лише смакувати фестивальну каву, а й голосувати за той заклад, який на їхню думку, варить напій найсмачніше.

Якщо п’ятниця та субота пройшли під егідою дегустацій кави у закладах-учасниках (яких, до речі, було 17), то неділя стала кульмінацією свята з народними гуляннями, ярмарком кави та кавових «дрібничок», виступами оркестрів, кавовими читаннями, циганськими танцями та гаданням на кавовій гущі.

«Родзинкою» недільної частини фестивалю мали бути кавові король та королева, які мандруватимуть львівськими кав’ярнями, а також оголошення переможця Свята кави – найкращої кав’ярні Львова.

Вже до третьої години дня, себто часу відкриття фесту, на Ринку було повно людей. Хтось з гостей свята ще тільки отримував «кавову» газету та наліпку з емблемою фестивалю біля входу у Ратушу, коли інша (більша) частина львів’ян та туристів вже вибирала каву на ярмарку та займала сидячі місця біля сцени.

Дійство ж почалося з привітань для гостей від ведучої фестивалю Марти Більської. А опісля, під гучні «Галицькі Сурми», з внутрішнього дворику Ратуші у супроводі кінного ескорту та пажів з’явилися кавові король та королева, які після кола пошани попрямували до сцени, з якої оголосили про офіційне відкриття Фестивалю кави у Львові.

Опісля відкриття король та королева вирушили у «кавовий» тур, аби потішити відвідувачів та вручити грамоти кав’ярням-учасникам. І якщо перше їм вдалося якнайкраще, то з представниками кав’ярень все виглядало досить дивно.

Завітавши у заклад, «кавова» королівська пара окрім зачитування грамот, намагалася відшукати приємне слівце для кожної кав’ярні інше. Але часом не було перед ким його промовляти. У деяких закладах адміністрація доволі в’яло реагувала на появу «королівської родини», вже не кажучи про те, щоб запропонувати їм кави!!!

Єдиним закладом, якій «по-королівськи» зустрів високих гостей та окрім запашної кави запропонував їм перепочити на справжньому королівському троні, став ресторан «Кентавр».

А тим часом забави на площі Ринок йшли повним ходом. Кав’ярні-учасниці фестивалю представляли свої ексклюзивні кавові рецепти та суміші у дерев’яних кіосках, які були розташовані на усій північній стороні площі.

Біля кіосків з кавою, за кількагодинну роботу майже спорожнілих, вишикувалися довжелезні черги з охочих придбати горнятко гіркуватого напою з тістечком чи подарункові пакунки з кавовими сумішами. До речі, горнятко кави коштувало зовсім не захмарні гроші – від 7 гривень.

Від п’ятої години вечора, вдосталь посмакувавши кави, можна було і цікавість щодо власного майбутнього вдовільнити: у шатрі на площі розпочала ділитися своїми пророцтвами справжнісінька «циганка». І якщо перед тим бажаючі дізнатися своє майбутнє вже вдосталь напилися кави, мусили скуштували її ще раз: після того, як горня спорожніє, гадалка, вдивляючись у кавову гущі, розказувала про теперішнє і майбутнє.

Чи то для заохочення бажаючих дізнатися свою долю, чи то для підняття настрою ворожці, біля «циганської» палатки розпочалися запальні ромівські танці. Кільканадцять циганів у «елегантських кептариках» та циганок у строкатих спідницях поччали співати циганських пісень та виробляти такі па, що тісне коло охочих подивитися на виставу явно стало затісним.

До ночі продовжувалося свято, і хоча багатьом глядачам потрібно було зранку виходити на роботу, йти з площі ніхто не поспішав. Звичайно, хотілося почути результати голосування за найкращу каву 2008 року! А голосування розтягнулося аж до вечора і лише близько шостої години вечора урни з бюлетенями почали виносити з кав’ярень для підрахунку голосів. Чим не справжнісінькі вибори! І, нарешті, Марта Більська оголосила переможця. Ним стала «Віденська кав’ярня».

Свято пройшло, тепер час підсумки підбивати. Одне беззаперечно – у ці дні кава у Львові лилася рікою. Безліч задоволених відгуків гостей фесту, які приїхали здалеку, ущент заповнені кав’ярні міста та кава, кава, кава… Навіть те, що цього річ у фестивалі «На каву до Львова» взяли участь удвічі більше закладів, ніж минулого, заслуговує на високу позитивну оцінку. Тішить й те, що наступного року організатори планують перенести кавовий фестиваль на більш теплий період року (кажуть, ймовірніше за все на вересень).

Але, були й певні «але» та мінуси,  на які організаторам варто звернути увагу та покращити їх у майбутньому.

Інколи складається враження (зауважимо, суб’єктивне), що організації фестивалів у Львові та створенню їх концепцій приділяється значно більше уваги, ніж їх виконанню. Поспілкувавшись з відвідувачами, можна дійти висновку, що такі свята місту потрібні як ніколи. Але відвідувачі жаліються на те, що побачити усі атракції фесту повністю змогли лише журналісти.

Оскільки бракувало уточненого часу виступів колективів, фізично неможливо було встигнути вирушити у кавовий тур з королем та королевою, яких переважна більшість бачила лише кілька хвилин на сцені та й то здалеку. І, звичайно, найчастіше доводилося чути про те, що потрібно залучати до подібних заходів чим більшу кількість ресторанів та кав’ярень, тим паче що справді хороших закладів зі смачною кавою Львову не бракує.

І не дарма у старій польській пісні, без якої не обходиться майже ні одне львівське весілля, є рядки: «…Як нєма кави – нєма забави! Кава муше бить…». Бо ж який напій, як не кава, є атрибутом гарного настрою, напоєм, без якого Львів, відомий своїми ранковими туманами та захований під парасолю майже круглий рік, не зможе обійтися ажніяк. Отака от приємна залежність!