Старовинні заклади Львова Львівські кав’ярні – минуле і теперішнє Австро-угорський Lemberg, польський Lwów, чи радянський Львов – яка би епоха не панувала у місті кави та дощів, Львів завжди славився затишними кав’ярнями і рестораціями, кнайпами та цукернями. Ці смачні традиції Львів сучасний зумів зберегти і дотепер. KAVA розпочинає цикл матеріалів, присвячених старовинним закладам громадського харчування Львова, які працюють й донині.
Найдавніші львівські кав’ярні та цукерні почали з’являтися у Львові ще за часів австро-угорського панування. Саме львівські цукерні розпочали завоювання львів’ян та гостей міста на початку 1800-тих років. Заклади були настільки популярні, а кухня та солодощі настільки смачні, що Львів зі своїми рестораціями складали конкуренцію віденським цукерням, а австрійці з Відня приїжджали почастуватися солодкими смаколиками до Львова.
Бум львівських цукерень припадає на 70-80-ті роки XIX ст. Першими кондитерами міста Лева ще в середні віки стали пекарі-позацеховики, яких не стримували суворі цехові стандарти. Вітрина кондитерської фірми Яна Гефлінгера на ярмарку краєвих виробів в Палаці мистецтв на Повиставовій площі в Стрийському парку 1908 р.
За легендою, першу кав’ярню, щоправда у Відні, відкрив купець, родом із української шляхетної родини з Львівщини Юрій Кульчицький. Подейкують, що йому, як і двом іншим учасникам переможного зняття облоги Відня було надано привілей відкрити кав'ярню у австрійській столиці і подаровано великі запаси трофейної кави та будинок в місті. У ньому він і відкриває 1686 року першу віденську кав'ярню.
Свою переможну ходу Львовом кав’ярні розпочинають з середини 19 століття. Зокрема, від початку 90-х років XIX ст. до 1939 р. у Львові існувала кав’ярня "Центральна" (кут вул. Галицької-Валової, теперішня ощадкаса), яка була відкрита до 3-ї години ночі. Крім чудової кави та вишуканих наїдків відвідувачам пропонувався великий вибір часописів різними мовами, в очікуванні замовлення можна було пограти у більярд, для жінок був влаштований окремий салон. Тут збиралися поети "Молодої Музи" (українські поети-модерністи).
Поїсти смачно та у гарній атмосфері можна було не лише в центрі міста. Фото представляє вигляд інтер'єру ресторанного залу, призначеного для обслуговування пасажирів І та ІІ класу Львівського залізничного вокзалу. Інтер'єр та всі декоративні елементи цього залу виконані за проектом Альфреда Захаревича.
Були у Львові й так звані "Дешеві кухні". Під час I Світової війни з метою допомоги малозабезпеченим громадянам міста і родинам мобілізованих солдатів міська рада Львова створила "дешеві кухні", де мінімальна ціна звичайного обіду була символічною. Цим видом допомоги користувалася значна частина населення Львова, до кінця зими 1915 р. щоденно видавалося майже 40 тисяч обідів.
Пиво у Львові пили як колись, так і тепер. Вулична реклама львівського пива - інсталяція з нагоди Східних Торгів, великої міжнародної виставки-ярмарку від 1921 р., яка проводилась у Львові в Стрийському парку. Такий вид реклами, як автомобільні поїздки вулицями міста працівників фірми із зразками продукції, використовували броварі, кондитери та фабрики з виробництва консервів.
Навіть зараз у львівських провулках можна зустріти настінну рекламу продуктів, або назви кав’ярень. Цей настінний малюнок - чи не перша реклама повидла, ще й досі існує у пасажі Андреоллі, хоча й у дуже (!) понищеному стані.
А щоб знайти старовинну львівську кнайпу чи винарню, не обов’язково шукати вивіску. Достатньо знайти на фасаді будинку виноградну лозу. Чому? Бо у стародавньому Львові читати вміли не усі, тому власники винарень та кнайп таким чином повідомляли загалу про свій заклад.
На жаль, більшість старовинних цукерень, ресторанів та кнайп не збереглися до нашого часу. Але. З-поміж тисяч закладів громадського харчування, які існують тепер у Львові, є й такі, що зуміли пережити декілька воєн, окупацій та й просто скрутних часів. Заклади, яким налічується десятки років хоча і міняли неодноразово свої назви, власників та публіку, проте дійшли до наших часів не тільки неушкодженими, а з новими традиціями інтер’єру та кухні.
Серед них – сучасні «Віденська», «Кентавр», «Академічне», «Театральне», «Смачна плітка»,«Спліт»,«Кумпель», «Синя пляшка», «Пузата хата» та інші. Звичайно, шкода оминати увагою ті заклади, які лишилися в минулому і, на жаль, не збереглися до наших часів. Але, перш за все, хочемо привернути читацьку увагу до діючих, сучасно-старовинних закладів, ресторанів та кав’ярень Львова, їхню історію та кухню тоді і тепер.
Тож цією статею KAVA розпочинає цикл матеріалів, присвячених старовинним закладам громадського харчування Львова, які працюють й донині. Ми розкажемо про їхню історію та кухню, назви та інтер’єр, якими вони були кілька десятилять (а може й століть!) тому. Також покажемо Вам ті самі заклади такими, які вони є зараз.
.jpg)
Австро-угорський Lemberg, польський Lwów, чи радянський Львов – яка би епоха не панувала у місті кави та дощів, Львів завжди славився затишними кав’ярнями і рестораціями, кнайпами та цукернями. Ці смачні традиції Львів сучасний зумів зберегти і дотепер. KAVA розпочинає цикл матеріалів, присвячених старовинним закладам громадського харчування Львова, які працюють й донині. 
_copy_pivo.jpg "Львівські кав'ярні")
Львівських студентів навчатимуть у Польщі ресторанному сервісу
У польских ресторанах дурять туристів
30% чеських рестораторів обманюють туристів-іноземців
Кава стрімко дешевшає
